Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Мы перепутали день с ночью - zaharur Это стихотворение было написано после просмотра одного коротенького мультика (для взрослых). Начав смотреть его, я уж было подумал, что это какая-то непотребная пакость, и хотел-было выключить, но прочитанные перед просмотром отзывы к этому мультику удержали меня, чтобы досмотреть его до конца. В конце концов, могу сказать, что идея этого мультика мне тоже понравилась. Понравился этот разительный контраст между белоснежной чистотой непорочного детства и той мерзкой и пошлой тьмой, в которую окунается большинство людей, повзрослев.
И, напротив, обращение от тьмы к свету тесно сопряжено с возвращением в состояние детской чистоты и непосредственности, с обращением в ребёнка. Об этом в Учении Спасителя сказано ясно.
Скачать мультик (всего три с половиной Мб) можно здесь:
http://narod.ru/disk/19351477000/12439173_night.swf.html
Файлы с расширением swf можно открывать с помощью Macromedia Flash Player или любых других флеш-плееров. Не забудьте включить звук!
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
