Україна я – зболена мати –
Довелося мені страждати.
Я багато зазнала зла,
Але мститися не могла.
Помсти лютої не хотіла,
Бо завжди й ворогів любила.
Відганяла від себе зло -
Хочу я, щоб добро цвіло.
Діти, любі, рідні діти,
Як я можу та й не сивіти,
Коли вкралася зрада між вами,
Ходить селами і містами?!
Діти, любі, рідні діти,
Вас благаю колін не хилити
Перед підлістю, перед людьми,
Що слугують гріху і пітьмі.
Діти, любі, за вас вболіваю
І на Правду благословляю.
Йдіть до неї, дочко і сину, –
Втіште маму свою – Україну.
На мою материнську долю
Впало дуже багато болю.
Зневажали мене власні діти,
Та прощала, щоб далі жити.
Не боялась ні праці, ні мук
Від чужих і від рідних рук.
І, як мати, як справжня мати,
Йшла до Бога правди шукати.
Я благаю: облиште зраду,
Вибирайте не лжу, а Правду.
Проганяйте Варавву геть,
Бо за ним іде люта смерть.
Хай відійдуть від вас злочинці,
Хай покаються злодії й вбивці,
Бо як прийде їхня пора –
Не побачить ніхто добра.
Діти, любі, рідні діти,
Як я можу та й не сивіти,
Коли вкралася зрада між вами,
Ходить селами і містами?!
Діти, любі, рідні діти,
Вас благаю колін не хилити
Перед підлістю, перед людьми,
Що слугують гріху і пітьмі.
Діти, любі, за вас вболіваю
І на Правду благословляю.
Йдіть до неї, дочко і сину, –
Втіште маму свою – Україну.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Расколотый купол Неба - zaharur В известной басне Крылова про свинью под дубом, дерево, кормящее свинью, обращаясь к ней, говорит такие слова: «Неблагодарная!
Когда бы вверх могла поднять ты рыло, тебе бы видно было,
что эти жёлуди на мне растут»
Таким образом, проблема свиньи, не видящей Источника своего бытия, заключалась в том, что она не могла поднять своего взора вверх.
Если бы она научилась возводить свои очи ввысь, то не могла бы не увидеть Того, кто даёт ей жизнь.
Очень часто верующие люди пытаются привести неверующих и неблагодарных Богу людей к вере такой вот прямой, как линейка, проповедью о Боге, о Христе и т.п. Результат такой "прямой речи" зачастую бывает обратный желаемому: сердце неверующего ещё больше запирается и ожесточается. Но гораздо лучше, думаю, вначале просто помочь человеку оторвать свой взор от земного, помочь ему хоть краем глаза увидеть Небо, взглянуть на горнее. И, если это получится, то следствием этого естественнейшим образом станут мысли о Невидимом Источнике всех добрых даяний...
